У цій статті автор хоче продемонструвати, що діти є спадкоємцями Божого царства, тому усі Божі обітниці в Ісусі Христі є й для них чинними. А царська причетність означає, що кожна дитина є надзвичайно важливою для Бога. Ця причетність в свою чергу впливає, а то й навіть «диктує», як старшим ставитися до своїх нащадків.
Стаття складається з трьох частин.
Перший розділ переносить читача на місце дійства, до стародавнього Ізраїлю, коли учні Ісуса намагалися зберегти свого Вчителя від сусідських дітей.
У другому розділі є прагнення пояснити, чому Ісус був настільки обурений намаганням Своїх учнів не допустити до Нього дітей.
Останній розділ є спробою висвітлити наслідки таких дій.
CLARENCE BAUMAN (1928-1995)
Кларенс Бауман народився 19 травня 1928 року в Менноні, Саскачеван (Saskatchewan), Західна Канада. Він був другою дитиною в сім’ї з трьома доньками і двома синами. 27 серпня 1954 року одружився з Еліс Нікель у Бейкерсфілді, штат Каліфорнія. У Кларенса та Еліс не було дітей.
На початку свого життя Кларенс переїхав до Британської Колумбії зі своїми батьками, братами і сестрами. У підлітковому віці прийняв хрещення на основі свого визнання віри та приєднався до South Abbotsford Mennonite Brethren Church ( Братської менонітської церкви Південного Абботсфорда)
Після закінчення Менонітського освітнього інституту (Mennonite Educational Institute) в Абботсфорді Кларенс провів рік у Менонітській братській біблійній школі в Абботсфорді (Mennonite Brethren Bible School in Abbotsford), перш ніж вступити до Університету Британської Колумбії, який закінчив зі ступенем бакалавра в 1951 році. Потім він відвідував Теологічну семінарію Фуллера (Fuller Theological Seminary) в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, отримавши ступінь бакалавра філософії в 1955 році. Протягом цього часу він провів один рік у Goshen Biblical Seminary, штат Індіана, розвиваючи свій інтерес до анабаптистської історії та теології під керівництвом Гарольда С. Бендера (Harold S. Bender). У Німеччині, після двох років роботи в Менонітському центральному комітеті (MCC-Mennonite Central Committee) та свідком миру між Сходом і Заходом (1957-1959), він вступив до Боннського університету, де здобув ступінь доктора теології в 1963 році. У 1975 році він отримав ступінь почесного доктора філософії Единбурзького університету.
У 1961 році Баумана призначили викладати теологію в Асоційованих менонітських біблійних семінаріях в Елкхарті, штат Індіана, де він продовжував викладати та проводити дослідження до своєї смерті в 1995 році.
Кларенс Бауман очолював дискусійну групу Great Books Club в Елкхарті (1969-1975), до якої приєднувалися атеїсти, комуністи і віруючі в Бога різних віросповідань і деномінацій. Він також спроектував і побудував низку будівель у монастирському стилі на гірському виступі в Camp Squeah біля Hope, Британська Колумбія, де проводив літню пору між 1969 і 1981 роками. В Елкхарті він ініціював тихі збори у стилі квакерів (1971-1995), відкритих для будь-кого в спільноті. Унікальний дім Баумана у формі листка конюшини в невеличкому лісі на краю семінарського кемпуса був вираженням його відданості простоті та самотності, що привертало увагу багатьох студентів та інших паломників, що шукали Бога.
Кларенс Бауман також був досвідченим теслею та автомеханіком.
Під час відпустки-шабату в Ізраїлі в 1968 році Кларенсу діагностували хворобу Паркінсона. Він продовжував викладати до 1986 року, після чого більше зосередився на дослідженнях і письменництві, головним чином зосередившись на екзегетичному дослідженні розуміння Нагірної проповіді Ісуса. Велику колекція книг, паперів і мікрофільмів, яку Бауман збирав все життя зберегла Еліс Бауман.
Кларенс помер 20 серпня 1995 року в Елкхарті, Індіана.