Доступ к этой странице ограничен

У роботі автор розкриває сутність поняття “завіт” крізь призму Писання. На початку роботи він ставить запитання: чи можливо біблійно-теологічним методом довести, що слово “завіт” в Біблії (“берит” на івриті та “діатхеке” грецькою) слід трактувати з точки зору двостороннього договору чи згоди.

Ви знайдете приклади різних думок теологів щодо завіту благодаті, а також розкриття таких проблематик, як

  • “завіт між людьми”
  • “завіт з Богом, укладені за ініціативи людини”
  • “Божий завіт-обітниця”

Тут ви дізнаєтесь особливості завіту з Ноєм, Авраамом, Мойсеєм та Давидом. Автор розкриває сутність і Нового завіту у нерозривному зв’язку зі Старим.

“Від найперших Божих окровень стосовно завіту, ми знаходимо єдність поняття “Божий завіт” – висновок Джона Мюррея.

“А якщо ми згадаємо, що заповіт – це не лише дар благодаті, не лише обітниця, а також і стосунки з Богом на рівні… єднання і спілкування з Ним, ми знову виявимо, що новий заповіт приводитьть ці стосунки на найвищий рівень, якого тільки можна досягти. У центрі завітнього одкровення постійно повторюване твердження: “Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом”. 

Посередником і гарантом нового (вічного) завіту є сам Син Божий, Господь слави.

“Благодать та істина, обітниця та виконання завіту втілилися. Про новий завіт буде сказано: “Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними” (Одкров. 21:3)…

Автор:

ДЖОН МЮРРЕЙ (14 жовтня 1898 р. – 8 травня 1975 р.)  – шотландський кальвіністський богослов, викладач та проповідник. Після служби в британській армії в Першій світовій війні (під час якої втратив око, служачи у знаменитому полку «Чорна вахта»), Мюррей навчався в університеті Глазго.

1929-1930 викладає у Принстонській семінарії.

1930-1966 – викладає у Вестмінстерській теологічній семінарії систематичне богослів’я.

7 грудня 1967 року у віці 69 років одружився з Валері Ноултон.

Завершивши сезон причастя в Лошальші, Мюррей сказав: “Мені здається, де б я не був, та найбільше відчуваю себе, як вдома, саме тут (Шотландія) і у Чеслі (де він проповідував). Передбачалося, що закінчивши роботу в семінарії, Мюррей зможе займатися душеопікунтвом в новоствореній пресвітеріанській реформатській церкві, але стан старших сестер у рідному місці вимагали його повернення у Росс-Шрей, Шотландія.

Роботи Джона Мюррея:   

  • Чотиритомний збірник
  • Статті в християнських журналах
  • «Хрещення віруючих» (1952)
  • «Розлучення» (1953)
  • «Викуплення: досягенне та застосоване до грішника» (1955)
  • «Принципи поведінки» (1957)
  • «Наслідування гріха Адама» (1960)
  • Коментарі до Послання до римлян (1960)